Як торік проводжала я вільний вітер за край,
 Наказала йому - ти на дивний цвіт не зважай.
 Повертайся у поле, тебе чекатиму я,
 Повернувся мій вітер, не сама з ним та весна.
 Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам,
 Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам.
 Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам,
 Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.
 Як торік ти назвав мене любою, любою,
 А весна стала нашою згубою, згубою,
 Вітру в полі шукати не стану я, стану я
 Вільною не по волі і вірною болю.
 Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам,
 Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам.
 Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам,
 Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.
 Як торік ти убив мене зрадою, зрадою,
 Від тоді я про тебе не згадую, згадую,
 Від тоді подих твій в полі не ловлю, не ловлю,
 Просто вітру всерівно, що я його ще люблю.
 Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам,
 Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам.
 Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам,
 Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.