作曲 : Христина Соловій
 作词 : Христина Соловій
Я безмежний океан,ніж всі вдови на світі сумніший,
І сльозами своїми лягаю на груди скель.
Я кохаю моряка. Він прекрасний, як сонце світлий.
Та вже більше ніколи до мене він не прийде.
Я ніхто без нього, ніхто.
І без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.
Я ніхто без нього, ніхто.
Мені без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.
Він покинув мене назавжди, закохався навіки в землю.
Раптом, вільний моряк залишився на пристані.
І нізащо сама земля не відпустить його до мене,
Щоб не чув як хвилями плаче його рідний дім.
Я ніхто без нього, ніхто.
І без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.
Я ніхто без нього, ніхто.
Мені без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.
Я дивлюся на нього хмарами, небом, ріками і озерами,
І в шаленстві б'юся від скель до самого дна.
Я ніхто без нього, ніхто.
І без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.
Я ніхто без нього, ніхто.
Мені без нього нікого не треба.
Він забув про мене
Як землю свою цілував.