Гомоніла Україна
Довго гомоніла
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла
Текла, текла та й висохла
Степи зеленіють
Діди лежать, а над ними
Могили синіють
Та що з того, що високі
Ніхто їх не знає
Ніхто щиро не заплаче
Ніхто не згадає
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними їх умиють
Зійде сонце, oсушить, пригріє
А унуки? їм байдуже
Панам жито сіють
Багато їх, а хто скаже
Де Гонти могила
Мученика праведного
Де похоронили
Де Залізняк, душа щира
Де одпочиває
Тяжко! важко! Кат панує
А їх не згадають
Гомоніла Україна
Довго гомоніла
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла
І день, і ніч гвалт, гармати
Земля стогне, гнеться
Сумно, страшно, а згадаєш
Серце усміхнеться