作词 : Devochka Maya 作曲 : Devochka Maya Починаючи з кінця, фінал спочатку Я ж кажу що вже сумую, Що тебе не вистачає - Бо цього мало, Це нічого не означає. А ти все цілуєш тишу, щоб вона не кричала. Нема нервів, нема сили, немає віри, У всіх зв'язках такі розриви - Це не діло, знаєш це не діло Чуєш, що с тобою? Якщо це війна - То ти без зброї. Якщо це вона - То точно не з тобою. Тут королі, тури, ферзі Тут мені так затісно Чорне, біле, все по черзі, Вибач, та я ненавмисне Будуть сили - встануть пішки На тій дошці, де всі special Чи почує мене місто Переді мною море прісне Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. Ти чуєш гвалт, Потім постріл Кожен діалог з тобою наче Гра на наосліп Моя шкала виміру - це почуття, Твоя - це кеш. Тож виявляється На дошці цій Не все вже й досить special. Не має меж у веж Що ти будуєш, коли кожен раз Гвалтуєш мої вуха Слухай, ти не допиваєш мою кров, Бо зараз піст, йа? Ні, перед тобою море Проте море прісне Йо, не кисни, бой, Як буде щось нове - я свисну. Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись. Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась.