"Мабуть, судилось мені так до смерті самої...", 1931
Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку
Класти вогонь свій по другому боці долини
Вранці —
зриватись і бігти над ваше кострище
Видом тулитись до в ільх, тихих свідків обіймів
Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку
Вранці — шукатиму слід ваш у росяних травах