|
作词 : Devochka Maya |
|
作曲 : Devochka Maya |
|
Починаючи з кінця, |
|
фінал спочатку |
|
Я ж кажу що вже сумую, |
|
Що тебе не вистачає - |
|
Бо цього мало, |
|
Це нічого не означає. |
|
А ти все цілуєш тишу, |
|
щоб вона не кричала. |
|
Нема нервів, нема сили, немає віри, |
|
У всіх зв'язках такі розриви - |
|
Це не діло, знаєш це не діло |
|
Чуєш, що с тобою? |
|
Якщо це війна - |
|
То ти без зброї. |
|
Якщо це вона - |
|
То точно не з тобою. |
|
Тут королі, тури, ферзі |
|
Тут мені так затісно |
|
Чорне, біле, все по черзі, |
|
Вибач, та я ненавмисне |
|
Будуть сили - встануть пішки |
|
На тій дошці, де всі special |
|
Чи почує мене місто |
|
Переді мною море прісне |
|
Як дитиною, бувало, |
|
Упаду собі на лихо, |
|
То хоч в серце біль доходив, |
|
Я собі вставала тихо. |
|
«Що, болить?» – мене питали, |
|
Але я не признавалась – |
|
Я була малою горда, – |
|
Щоб не плакать, я сміялась. |
|
Ти чуєш гвалт, |
|
Потім постріл |
|
Кожен діалог з тобою наче |
|
Гра на наосліп |
|
Моя шкала виміру - це почуття, |
|
Твоя - це кеш. |
|
Тож виявляється |
|
На дошці цій |
|
Не все вже й досить |
|
special. |
|
Не має меж у веж |
|
Що ти будуєш, коли кожен раз |
|
Гвалтуєш мої вуха |
|
Слухай, ти не допиваєш мою кров, |
|
Бо зараз піст, йа? |
|
Ні, перед тобою море |
|
Проте море прісне |
|
Йо, не кисни, бой, |
|
Як буде щось нове - я свисну. |
|
Як дитиною, бувало, |
|
Упаду собі на лихо, |
|
То хоч в серце біль доходив, |
|
Я собі вставала тихо. |
|
«Що, болить?» – мене питали, |
|
Але я не признавалась – |
|
Я була малою горда, – |
|
Щоб не плакать, я сміялась. |
|
А тепер, коли для мене |
|
Жартом злим кінчиться драма |
|
І от-от зірватись має |
|
Гостра, злобна епіграма, – |
|
Безпощадній зброї сміху |
|
Я боюся піддаватись, |
|
І, забувши давню гордість, |
|
Плачу я, щоб не сміятись. |
|
Як дитиною, бувало, |
|
Упаду собі на лихо, |
|
То хоч в серце біль доходив, |
|
Я собі вставала тихо. |
|
«Що, болить?» – мене питали, |
|
Але я не признавалась – |
|
Я була малою горда, – |
|
Щоб не плакать, я сміялась. |